Dwujęzyczne polsko-ukraińskie wydanie

Zysk ze sprzedaży książki przeznaczamy na pomoc dzieciom z Ukrainy, wspierając działalność stowarzyszenia SOS Wioski dziecięce

Maja chodzi do czwartej klasy. Lubi fryzurę zwaną „kocie uszka”, zielony kolor, kluski z serem, mopsy i arbuzy! W klasie Mai jest jeszcze szesnaścioro innych dzieci, a każde z nich ma inną historię, inną rodzinę i inaczej wygląda. Lubią swoje towarzystwo, choć zdarza im się ze sobą sprzeczać, a czasem też z kogoś naśmiewać. Nad wszystkim czuwa jednak pani Julia, która potrafi rozwiązać spory i tłumaczy, że każdy człowiek zasługuje na szacunek i nie można nikogo krzywdzić ani sprawiać mu przykrości.

W klasie są aż trzy Sofijki, Sofijka druga ma tatę i dwie mamy, jedna z nich mieszka daleko w Australii i przesyła córce pocztówki z kangurami. Tata Sofijki trzeciej zniknął podczas wojny i do tej pory nie wiadomo, gdzie jest. Aksana jest Białorusinką, ale urodziła się w Kijowie. Jej mama zmarła, a dziewczynka bardzo za nią tęskni. Chrystyna mieszka z babcią, a z rodzicami kontaktuje się przez Skype’a, z kolei rodzicom Kyrylo odebrano prawa rodzicielskie, ale na szczęście trafił na wspaniałego opiekuna – Borysa, który jest zapalonym podróżnikiem.

Dzięki opowieści Mai poznajemy wszystkie dzieci i ich historie – czasem wesołe, a czasem bardzo smutne. Nie ma znaczenia, czy jesteś częścią małej, czy wielkiej rodziny, czy łączą was więzy krwi, czy nie, oraz ile masz mam lub tatusiów. Najważniejsze jest to, by się wzajemnie kochać i szanować. To prawdziwa wartość, opisana w tej książce.

Wydawnictwo dziękuje drukarni Dimograf, Arctic Paper, tłumaczce, graficzce i całemu zespołowi redakcyjnemu za wsparcie tego projektu.

Двомовне польсько-українське видання

Прибуток з продажу призначений на допомогу дітям з України

Майя ходить у четвертий клас. Вона любить зачіску «котячі вушка», зелений колір, макарони з сиром, мопсів та кавуни! У класі Майї ще шістнадцятеро інших дітей, кожна з яких має власну історію, сім’ю та неповторний вигляд. Вони люблять товариство одне одного, хоча інколи сваряться, а інколи ще й насміхаються. Усе пильнує пані Юлія, яка вміє розсудити суперечки та пояснює, що кожна людина заслуговує на повагу і тому не можна нікого кривдити, ані завдавати болю.

У класі є аж три Софійки, Софійка Друга має тата та дві мами, одна з них живе в Австралії та надсилає доньці листівки з кенгуру. Тато Софійки Третьої зникнув під час війни і дотепер ніхто не знає де він. Аксана білоруска, але вона народилася у Києві. Її мама померла, а дівчинка дуже за нею сумує. Христина мешкає з бабцею, а з батьками спілкується через Скайп, батькам Кирила забрали батьківські права, але на щастя він натрапив на чудового наставника – Бориса, котрий є завзятим мандрівником.

Завдяки розповіді Майї ми знайомимося з усіма дітьми та їхніми історіями – інколи веселими, інколи дуже сумними. Немає значення чи ти частина маленької, чи великої сім'ї, чи у вас є кровні зв'язки, чи ні, а також скільки в тебе мам або татусів. Найважливіше те, щоб шанувати та любити одне одного. Це справжня цінність, яка описана в цій книжці.